Історія справи

Постанова ВГСУ від 30.03.2016 року у справі №904/4277/15
Постанова ВГСУ від 15.11.2016 року у справі №904/4277/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2016 року Справа № 904/4277/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Самусенко С.С. - головуючого, Євсікова О.О., Плюшка І.А.,

розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.09.2016у справі№ 904/4277/15господарського судуДніпропетровської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Смарт-Нерудпром"доПублічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державне підприємство "Придніпровська залізниця"провизнання правочину недійсним та стягнення боргу в сумі 406 685 грн. 03 коп.,за зустрічним позовомПублічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Смарт-Нерудпром"проприпинення правовідношень, які виникли на підставі специфікації № 16 від 27.11.2014 до Договору № 1515 від 08.04.2014за участю представників:від позивача: Тригуб В.І.,від відповідача: Конопля А.М.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 31.10.2016 касаційну скаргу у справі №904/4277/15 прийнято до провадження у складі колегії суддів: Самусенко С.С. - головуючий, Євсіков О.О., Плюшко І.А. у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2016.

1. Зміст первісних позовних вимог та стислий виклад підстав подання позову

ТОВ "Смарт-Нерудпром" звернулося до господарського суду із позовом до ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" про визнання недійсним правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 153 121, 44 грн., вчиненого ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" згідно із заявою від 12.02.2015; про стягнення боргу по сплаті вартості вапняку флюсового, поставленого по договору №1515 від 08.04.2014 та специфікації №16 від 27.11.2014 у сумі 387 319, 08 грн. та неустойки за прострочення сплати вартості поставленого вапняку флюсового у сумі 19 365, 95 грн.

Позов обгрунтовано, зокрема, тим, що відповідач порушив ст.601 ЦК України, вчиняючи правочин щодо зарахування неіснуючих у позивача зобов`язань, зокрема щодо простою вагонів на станції Мелітополь. Договором та листуванням між сторонами не погоджено зобов`язань позивача щодо сплати будь-яких витрат, пов`язаних з перевезенням вапняку.

Заявляючи вимоги про стягнення боргу, позивач вказав про виконання своїх обов`язків з відвантаження вантажу, за який кошти в повному розмірі відповідачем не сплачено.

2. Зміст зустрічних позовних вимог та стислий виклад підстав подання зустрічного позову

ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" звернулося до господарського суду із зустрічною позовною заявою до ТОВ "Смарт-Нерудпром", в якій просив припинити правовідношення між сторонами, які виникли на підставі специфікації №16 від 27.11.2014 до договору №1515 від 08.04.2014 шляхом скасування зобов`язання ТОВ "Смарт-Нерудпром" здійснити поставку вапняку флюсового звичайного для доменного виробництва в кількості 3 006, 60 тон вартістю 343 651, 02 грн. та вапняку флюсового для сталеплавильного та феросплавного виробництв в кількості 208, 3 тон вартістю 43 368, 06 грн. згідно залізничних накладних № 47675863 від 23.12.2014, №47707096 від 24.12.2014, №№ 47724695, 47727367, 47719778, 47727425, 47729538, 47730932, 47732888, 47732045, 47733613, 47728514 від 25.12.2014, виробником та вантажовідправником якого є ПрАТ "Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького", та припинити зобов`язання ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" прийняти цю продукцію.

Вимоги зустрічного позову мотивовано настанням обставин, які є підставою для припинення зобов`язання згідно ст.607 ЦК України та ст.205 ГК України.

3. Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

За результатами нового розгляду справи рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2016 у справі № 904/4277/15 (суддя Рудовська І.А.) у задоволенні первісного позову відмовлено; зустрічний позов задоволено повністю; визнано припиненими правовідношення між сторонами, які виникли на підставі специфікації №16 від 27.11.2014 до договору №1515 від 08.04.2014.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що відповідна поставка товару за спірним договором №1515 від 08.04.2014 не була здійснена через конкретного перевізника - Придніпровську залізницю. Умови укладеного між сторонами договору поставки та умови FCA (ІНКОТЕРМС 2000) передбачають обов`язок постачальника передати товар призначеному покупцем перевізнику.

Внаслідок цього суд вказав, що зобов`язання з оплати товару у відповідача відсутнє.

Суд дійшов висновку, що сторонами було погоджено, в т.ч. договором, розподіл витрат, пов`язаних з простоєм вагонів на ст. Мелітополь за жовтень 2014 року.

Вчинений односторонній правочин за заявою від 12.02.2015 щодо заліку зустрічних однорідних вимог суд визнав правомірним згідно ст.601 ЦК України.

Враховуючи, що 26.12.2014 Державною адміністрацією залізничного транспорту України прийнято Конвенцію ЦЗМ-14/2249 "Про введення заборони перевезень та переміщень залізничних вагонів на підставі статті 29 Статуту залізниць України в та з Криму", яка розповсюджується на всі вантажі та всіх вантажоодержувачів, місцевий господарський суд зазначив, що введення відповідних обмежень (заборон) на залізничні перевезення та переміщення вагонів підпадає під ознаки обставин, за які не відповідає жодна із сторін договору № 1515 від 08.04.2014, та у зв`язку з існуванням якої виникає неможливість виконання договірного зобов`язання, що є підставою для його припинення в розумінні статті 607 Цивільного кодексу України.

4. Стислий виклад суті постанови апеляційного господарського суду та мотиви її прийняття

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.09.2016 (судді: Коваль Л.А. - головуючий, Верхогляд Т.А., Чередко А.Є.) рішення місцевого господарського суду Дніпропетровської області скасовано, прийнято нове рішення, позовні вимоги за первісним позовом задоволено частково; визнано недійсним правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 153 121, 44 грн., вчинений ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" заявою від 12.02.2015; стягнуто з ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" на користь ТОВ "Смарт-Нерудпром" основний борг у сумі 387 319, 08 грн., пеню у сумі 8 827, 06 грн.; в решті позовних вимог за первісним позовом відмовлено; в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд виходив із того, що між сторонами відсутні безспірні двосторонні грошові зобов`язання, правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог не відповідає вимогам ч.1 ст.203, ч.1 ст.215, ст.601 Цивільного кодексу України.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивач виконав зі свого боку обов`язок за договором щодо поставки товару, у свою чергу, відповідач зобов`язаний здійснити його оплату, отже, не може бути припинено зобов`язання, яке виконано однією із сторін. Недоставка товару третьою особою - перевізником не може бути підставою для припинення зобов`язання між позивачем та відповідачем.

5. Підстави, з яких оскаржено постанову апеляційного господарського суду

ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", не погоджуючись із постановою апеляційного господарського суду, звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 664, 712 ЦК України та положень розділу FCA Інкотермс 2000, просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Зокрема, скаржник вказує, що за умовами FCA Інкотермс 2000 зобов`язання постачальника може вважатися виконаним лише після вручення товару конкретному перевізнику, визначеному покупцем - Придніпровській залізниці.

При цьому, Придніпровська залізниця повідомила, що на тимчасово окупованій території АРК на базі Кримської дирекції ДП "Придніпровська залізниця" утворено т.з. "Государсьвенное предприятие "Крымская железная дорога", з моменту утворення якого її працівники стали непідконтрольні і не підзвітні Державному підприємству "Придніпровська залізниця" та продовжували використання штемпелів, що залишились від структурних підрозділів Придніпровської залізниці.

Згідно п.5.1 договору №1515 оплата за товар здійснюється за фактом поставки.

Передача товару іншому перевізнику, ніж ДП "Придніпровська залізниця", свідчить про відсутність факту поставки.

ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" посилається на практику Європейського суду з прав людини та Верховного Суду України, відповідь ДП "Придніпровська залізниця" на адвокатський запит і вважає, що Дніпропетровським апеляційним господарським судом не дотримано ст.ст. 42 33 43 ГПК України.

У зв`язку з тим, що за спірною партією товару постачальником не було вчасно подано товаросупровідні документи, до яких в тому числі належать і митні декларації, то у відповідності до п.п. 3.5, 8.6 договору №1515 у ТОВ "Смарт-Нерудпром" виник обов`язок відшкодувати покупцю всі транспортні та інші витрати, пов`язані з простоєм вагонів. Крім того, з огляду на лист від 17.10.2014, позивач добровільно взяв на себе 50% витрат.

Судом апеляційної інстанції порушено ст.601 ЦК України та не враховано законодавство і об`єктивні обставини для застосування ст.607 ЦК України.

6. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

08.04.2014 між ТОВ "Смарт-Нерудпром" як постачальником та ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" як покупцем укладено договір №1515, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити покупцю вапняк флюсовий, а покупець - прийняти товар в погодженій сторонами кількості та оплатити його на умовах даного договору.

За п.3.2 договору умови поставки товару згідно з правилами Інкотермс - 2000, зокрема, виробництва АТ "Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького" - FCA - ст. Інкерман-2 Придніпровської залізниці.

У відповідності до пункту 3.5 договору сторонами погоджено, що товар, який постачається відвантажується виробником і супроводжується вантажними документами (залізнична накладна) та сертифікатом (паспортом) якості.

Відповідно до п.8.6 договору постачальник зобов`язаний відшкодувати покупцю всі транспортні та інші витрати, пов`язані з простоєм вагонів.

За п.3.7 договору датою поставки вважається дата, зазначена в залізничній накладній (квитанції про приймання вантажу до перевезення) на штемпелі станції відправлення в підтвердження приймання вантажу до перевезення.

Відповідно до п.5.1 договору оплата за товар здійснюється покупцем по факту поставки з відстрочкою платежу протягом 20-ти календарних днів з дати поставки, в національній валюті України, по банківським реквізитам постачальника, зазначеним в договорі.

27.11.2014 позивач та відповідач склали і підписали специфікацію №16, відповідно до якої загальна сума поставки складає 24 760 711, 34 грн. Умови поставки згідно зазначеної Специфікації: виробництво ПАТ "Євпаторійський завод будівельних матеріалів" - FCA - ст. Євпаторія товарна: виробництва АТ "Балаклавське РУ" - FCA - ст. Інкерман-2.

Судами встановлено, що ТОВ "Смарт-Нерудпром" передало перевізнику для відвантаження ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" 4748,90 тн вапняку флюсового виробництва АТ "Балаклавське рудоуправління".

Згідно підписаного сторонами акту прийому-передачі вапняку №5510 від 25.12.2014 ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" отримало товар у кількості 1 746, 30 тн.

На оплату отриманого відповідачем товару позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № 5510 від 25.12.2014 на загальну суму 264417,76 грн.

Суди встановили, що отриманий товар оплачено відповідачем частково у сумі 111 296, 32 грн., внаслідок чого у відповідача виник борг на суму 153 121, 44 грн.

Місцевим господарським судом встановлено, що у зв`язку із тривалим складанням зі сторони постачальника оригіналів документів, необхідних для митного оформлення товару, відбулася затримка вантажу по станції Мелітополь Придніпровської залізниця та списано з відповідача плату за простій залізничного рухомого складу.

17.10.2014 ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" зверталося до ТОВ "Смарт-Нерудпром" та повідомило про готовність розподілити порівну витрати за простій залізничного рухомого складу.

Також судами встановлено, що підписаних сторонами актів прийому-передачі товару за рештою залізничних накладних матеріали справи не містять.

Позивач виставив відповідачу рахунки-фактури на загальну суму 234197,64 грн. на оплату товару, відвантаження якого здійснювалось за залізничними накладними від 23.12.2014 №47675863, від 24.12.2014 №47707096, від 25.12.2014 №47724695; №47727367; №47729538, від 25.12.2014 №47728514, які відповідач не оплатив.

02.04.2015 позивач звернувся до відповідача з претензією про оплату поставленого товару і пені за прострочення оплати на загальну суму 406 685, 03 грн., із яких основний борг у сумі 387 319, 08 грн.

У відповідь на претензію відповідач зазначив, що товар на суму 234197, 64 грн. за рахунками № 5510/1, № 5511/1 від 25.12.2014, № 5485/1 від 24.12.2014 та № 5448/1 від 23.12.2014, ним не отримано, а тому акти прийому-передачі не підписані і рахунки не прийняті до оплати.

Також відповідач послався на те, що заборгованість в сумі 153121, 44 грн. є погашеною у зв`язку із заліком зустрічних однорідних вимог на підставі його заяви від 12.02.2015, оскільки шляхом обміну листами сторони дійшли згоди щодо розподілення порівну (50/50) та компенсування витрат, пов`язаних з простоєм вагонів на ст.Мелітополь у жовтні 2014 року у сумі 306242,88 грн.

У судовому засіданні 23.05.2016 у місцевому господарському суді представником відповідача за первісним позовом була залучена до матеріалів справи відповідь Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" на адвокатський запит, відповідно до якої повідомлялося, що постановою самопроголошеного президіуму державної ради Криму від 21.03.2014 перетворено в Государственное предприятие "Крымская железная дорога", працівники стали непідконтрольні і не підзвітні Державному підприємству "Придніпровська залізниця". При цьому оформлення залізничних накладних із проставленням штемпелів, що залишились від структурних підрозділів Придніпровської залізниці працівниками ГП "Крымская железная дорога", здійснювалось самостійно, на власний розсуд, у зв`язку з відсутністю самостійно виготовлених штампелів.

7. Норми права, правила Інкотермс та роз`яснення Пленуму Вищого господарського суду України, на які звертається увага при вирішенні спору

За ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до ст.601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За ч.3 ст.203 ГК України господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Стаття 602 ЦК України встановлює випадки, коли не допускається зарахування зустрічних вимог.

Згідно з частиною першою ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно розділу FCA Інкотермс - Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року), видання МТП № 560, введені в дію з 01.01.2000, термін "франко-перевізник" означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці.

Відповідно до ст. А.4 Інкотермс (редакція 2000 року) продавець зобов`язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.3 "а", у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки.

Поставка вважається здійсненою, зокрема, якщо назване місце перебуває за межами площ продавця: коли товар наданий у розпорядження перевізника чи іншої особи, призначеної покупцем або обраної продавцем відповідно до статті А.3 "а", нерозвантаженим з транспортного засобу продавця.

Згідно ст. А.5 Інкотермс продавець зобов`язаний, з урахуванням положень статті Б.5, нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту здійснення його поставки у відповідності з статтею А.4.

За ст.607 ЦК України зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Відповідно до ст. 617 ЦК України та ст. 218 ГК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно ст.ст. 1-3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", який набув чинності 27.04.2014, тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Цей Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб. Для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією, зокрема, визначається сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.

Згідно ч.1 ст.79 Розділу 4 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980 сторона не несе відповідальності за невиконання будь-якого із своїх зобов`язань, якщо доведе, що воно було викликане перешкодою поза її контролем і що від неї нерозумно було очікувати прийняття до уваги цієї перешкоди під час укладення договору або уникнення чи подолання цієї перешкоди чи її наслідків.

8. Норми права та мотиви, з яких виходить касаційна інстанція при прийнятті постанови

За ч.2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи встановлені судами обставини, касаційна інстанція не погоджується з висновками апеляційного господарського суду щодо задоволення первісного позову та відмови у зустрічному позові.

Вимоги, які можуть бути зараховані на підставі ст.601 ЦК України та ч.3 ст.203 ГК України, повинні бути: зустрічними; однорідними; строк виконання щодо таких вимог повинен настати, або не встановлений чи визначений моментом пред`явлення вимоги; бути ясними (зрозумілими), тобто між сторонами немає спору щодо розміру, характеру, змісту та умов зобов`язання.

Місцевим господарським судом надано оцінку всім доказам у справі та встановлено, що сторонами у спрощений спосіб, передбачений ст.181 Господарського кодексу України, шляхом обміну листами було погоджено розподіл витрат, пов`язаних з простоєм вагонів на ст. Мелітополь за жовтень 2014 року, що свідчить про виникнення у позивача за первісним позовом обов`язку проведення компенсації відповідних сум.

Із встановлених обставин вбачається, що простій вагонів відбувся саме з вини постачальника, оскільки позивачем за спірною партією не було вчасно надано товаросупровідні документи. За п.3.5 договору товар супроводжується вантажними документами (залізнична накладна) та сертифікатом (паспортом) якості.

При цьому сторони за умовами п.п. 3.5, 8.6 договору погодили, що постачальник зобов`язаний відшкодувати покупцю всі транспортні та інші витрати, пов`язані з простоєм вагонів.

Тому касаційна інстанція погоджується з висновком місцевого господарського суду, який врахував всі встановлені обставини, умови договору та листування сторін і визначив, що позивач не довів та не надав суду належних доказів, які б підтверджували, що в момент вчинення одностороннього правочину не були дотримані вимоги, встановлені статтями 203, 601 Цивільного кодексу України.

Враховуючи часткову оплату отриманого відповідачем товару та зарахування іншої частини боргу як зустрічну вимогу, слід погодитися із висновком суду першої інстанції, що у відповідача відсутній борг перед позивачем.

Апеляційний господарський суд дійшов неправильного висновку, що товар за всіма залізничними накладними, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог, переданий належному перевізнику.

Як встановлено судами, фактична поставка решти товару до ст.Інкерман-2 не відбулась внаслідок введення з 26.12.2014 Державною адміністрацією залізничного транспорту України заборони на залізничний рух вагонів, які переміщуються з окупованої території Криму на підставі Конвенції Укрзалізниці (телеграми-розпорядження) ЦЗМ-14/2249 від 26.12.2014.

За ч.1, 3 ст. 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту. Відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.

Згідно листа на запит адвоката Придніпровська залізниця повідомила, що на тимчасово окупованій території АРК на базі Кримської дирекції ДП "Придніпровська залізниця" утворено т.з. "Государсьвенное предприятие "Крымская железная дорога", з моменту утворення якого її працівники стали непідконтрольні і не підзвітні Державному підприємству "Придніпровська залізниця" та продовжували використання штемпелів, що залишились від структурних підрозділів Придніпровської залізниці.

Судом апеляційної інстанції неправомірно не прийнято до уваги наданий відповідачем лист Регіональної філії "Придніпровська залізниця" від 17.05.2016 № М-05/410 на запит адвоката.

Таким чином, як правильно вказано місцевим господарським судом, позивачем передача товару не відбулась.

Враховуючи положення п.5.1 договору, за яким оплата за товар здійснюється покупцем по факту поставки, місцевим господарським судом правильно відмовлено в задоволенні первісного позову повністю.

Також колегія суддів касаційної інстанції вважає помилковими висновки апеляційного господарського суду про відмову в задоволенні зустрічного позову.

Враховуючи норми ст.617 ЦК України та ст. 218 ГК України, місцевий господарський суд зазначив, що об`єктивні обставини, які викликають неможливість виконання, можуть бути як юридичними (нормативна заборона певного виду діяльності), так і фактичними (загибель об`єкта оренди, неможливість використання за цільовим призначенням через незадовільний (аварійний) технічний стан, його самовільне захоплення та незаконне фактичне займання іншою особою тощо).

Істотне значення має те, що за такі обставини не буде відповідати жодна із сторін зобов`язання, оскільки ці обставини виникають з об`єктивних причин, незалежних від волі сторін.

Місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що введення відповідних обмежень (заборон) на залізничні перевезення та переміщення вагонів підпадає під ознаки обставин, за які не відповідає жодна із сторін договору №1515 від 08.04.2014 та у зв`язку з існуванням якої виникає неможливість виконання договірного зобов`язання, що є підставою для його припинення в розумінні ст.607 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, вимоги зустрічної позовної заяви ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" про припинення правовідношення задоволено місцевим господарським судом правомірно.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Постанову апеляційним господарським судом прийнято з неправильним застосуванням положень, що регулюють виконання зобов`язань по поставці, в т.ч. Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати 2000 року, з помилковим застосуванням ст.ст. 601, 203, 215, 607 ЦК України.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду, який в порядку ст.43 ГПК України всебічно, повно та об`єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

У зв`язку з цим, постанова господарського суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду - залишенню в силі.

Скасовуючи постанову апеляційного господарського суду, касаційна інстанція згідно п.11 ч.2 ст.11111 ГПК України здійснює розподіл судових витрат.

Касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги відповідно до ст.1119 ГПК України має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.09.2016 у справі №904/4277/15 скасувати.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2016 у справі №904/4277/15 залишити в силі.

Стягнути з ТОВ "Смарт-Нерудпром" на користь ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" 12683,64 грн. сплаченого за подання касаційної скарги судового збору.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя С. Самусенко

Судді: О. Євсіков

І. Плюшко